Re:пост

joomla

Голова ради профспілок хіміків вважає голову НАК «Нафтогаз Україна» шкідником та пропoнує підписати петицію про його звільнення

Prezident_Petaciay.jpg — 59.75 KбПетиція про звільнення голови НАК «Нафтогаз Україна» з’явилась на електронному порталі Президента України та сайті Кабінету міністрів 24 березня. Голова Одеської обласної ради профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості - Чеганенко Олександр Георгійович, став ініціатором цієї петиції.

Він вважає діяльність по відношенню до народу України голови НАК «Нафтогаз України» Коболєва Андрія загрозливою. А також у зв'язку з фактичним перетворенням суб'єкта державного сектору економіки НАК "Нафтогаз України" у непідконтрольну державі структуру, вимагає негайного звільнення з посади Голови НАК «Нафтогаз України» Коболєва Андрія Володимировича. Та створити комісію для проведення аудиту НАК «Нафтогаз України» за підсумками господарської діяльності за 2015 та 2016 роки.

Skrin_Peticiya.jpg — 94.77 Kб

Хімічна промисловість України потерпає від дій та рішень голови НАК "Нафтогаз України", вважає автор петиції - Олександр Чеганенко. У своєму інтерв’ю журналістам южнеської студії «Миг» він зауважив, що голова НАК «Нафтогаз» завдає шкоди діяльності не тільки Одеському припортовому заводу, а й усієї хімічної промисловості України:

- Без узгодження із Кабінетом міністрів голова НАК "Нафтогаз" дозволив собі зупинити ОПЗ у серпні 2016 року. 6 березня НАК "Нафтогаз" дозволив собі зупинити підприємства у Рівному, Сєверодонецьку, Черкасах. Коли простий українець просить дати підстави на тарифи на цей газ, указують, що ціна на газ складається з вартості імпортного газу, курсу долару, транспортування, надбавки, тобто накрутки НАК Нафтогазу, тому хочеться спитати, а де український газ? Тому ми вважаємо, що Коболев – шкідник України, він знищує хімічну промисловість України. Він обдирає народ України, який тотально нищає, - каже Олександр Чеганенко.

Також голова Одеської обласної ради профспілок каже, що неодноразово зверталися до Кабміну та Президента України але конкретної відповіді отримано не було.

Cheganenko.jpg — 93.43 Kб

На фото: Голова Одеської обласної ради профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості - Чеганенко Олександр

Також на сайті РБК Україна опублікований матеріал кандидата економічних наук Віталія Бойко, який аналізує стан хімічної промисловості в Україіні та те, як це повязано із російським бізнесом:

" В Україні шість підприємств виробляють азотні добрива. Загороджувальні мита щодо російських виробників вигідні всім шести українським заводам. Чотири заводи належать холдингу Ostchem Дмитра Фірташа. Однак з них донедавна працювало лише два — "Черкаський "Азот" (Черкаси) і "Рівнеазот" (Рівне). "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" (Луганська обл.) та "Концерн "Стирол" (Горлівка, Донецька обл.) фактично зупинені з 2014 року через військові дії. Крім них, є державний Одеський припортовий завод і "Дніпроазот" Ігоря Коломойського. Останні два роки вітчизняні заводи дійсно не виготовляють селітру, однак вона легко замінюється іншою продукцією українських хімічних підприємств, які формують один товарний ринок – ринок азотних добрив. Кінцевий споживач їх легко заміщає один іншим.

Хімія здатна давати близько 8% ВВП країни, а обсяг українського ринку мінеральних добрив – це практично 1 мільярд доларів. Якщо раптом українська хімія зупиниться, а український АПК потрапить в залежність від російських добрив, продовольча безпека України опиниться під великим питанням. В умовах штучного дефіциту добрив, який буде неважко створити, якщо поставки йдуть з однієї країни, криза на ринку АПК можливо буде спровокувати буквально в кілька дій. Про те, що збільшення імпорту і втрата української хімією своїх позицій – великий удар для платіжного балансу країни і загроза стабільності національної валюти, взагалі говорити зайве. Всі ці аргументи цілком можуть бути застосовні до будь-якої стратегічної галузі економіки в умовах кризи, політичної нестабільності і війни. Тепер про імпорт. Показовим є те, що 90% всього імпорту припадає на чотири російських виробника азотних добрив – "Єврохім", "Уралхім", "ФосАгро" і "Акрон". Домінуючу роль у цій групі компаній грає "Єврохім". Саме "Єврохім" в судовому порядку робив неодноразові спроби домогтися скасування антидемпінгових мит в Україні. І слід зазначити, що лобістські зусилля російських "хіміків" в Україні дійсно приносять результати.

Khimiya_1.jpg — 84.01 Kб

В кінці 2015 року в Україні був прийнятий закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в АПК", яким був відкритий ринок для зарубіжних виробників добрив. Але замість очікуваних поставок з Європи цим законом скористалися, в основному, російські виробники через ввезення різних сурогатів селітри під виглядом "нових продуктів" для обходу мит. За підсумками 2016 року, Україна значно збільшила в порівнянні з попереднім роком імпорт хімічної продукції. Зокрема, імпорт одних лише мінеральних добрив з Росії виріс майже до 2 млн тонн. У той же час, власне виробництво скоротилося в 2016 році більш ніж на 50%, а вже в 2017 році прогнозовано зупинилося. Зупинка українських виробників в першу чергу стала результатом дивних дій Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (МКМТ).

Спочатку МКМТ приймає рішення про введення антидемпінгових мит щодо імпорту добрив з Росії. 27 грудня 2016 року МКМТ встановила факт демпінгового імпорту з РФ, а також визнала, що існує причинно-наслідковий зв'язок між демпінговим імпортом в Україну деяких видів азотних добрив походженням з Росії та істотною шкодою, заподіяною національному товаровиробнику. Комісія також встановила, що національні інтереси України потребують застосування остаточних антидемпінгових заходів. Проте далі відбувається щось дивне. Вже 13 лютого 2017 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, яку очолює перший віце-прем'єр-міністр, глава МЕРТ Степан Кубів, приймає рішення зупинити дію антидемпінгових заходів, прийнятих в рішенні Комісії від 27.12.2016 № АД-363/2016/4411-05 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну деяких азотних добрив походженням з Російської Федерації" до 01.07.2017.

Khimiya_2.jpg — 87.88 Kб

Цим новим рішенням дається коротке пояснення – забезпечити весняну посівну 2017 року і забезпечити альтернативні поставки добрив з інших регіонів. В першу чергу – через скасування митних зборів на ці продукти. Основним вигодонабувачем цього рішення виявляються, як неважко припустити, російські компанії на чолі з компанією "Єврохім", яка контролюється російським олігархом Андрієм Мельниченком, відомим, крім усього іншого, фактом володіння найбільшою і найдорожчою (близько 500 млн доларів) приватною яхтою в світі. Бенефіціарна частка Андрія Мельниченка у ВАТ "Єврохім" — 90%. Володіючи особистим статком в 13,4 млрд дол., у 2016 році Мельниченко зайняв 139-е місце в світовому рейтингу мільярдерів Forbes і 11-е — серед російських мільярдерів. Збіг? Логічне запитання: що сталося між прийняттям двох суперечливих постанов МКМТ від 27.12.2016 і від 13.02.2017? Чому в грудні 2016 року українські чиновники бачили причинно-наслідкові зв'язки між демпінговим імпортом в Україну російських азотних добрив і шкодою, що наноситься національному товаровиробнику, а вже через півтора місяці цей зв'язок став для них неочевидним?

Закономірним підсумком всіх цих маневрів стало те, що в березні 2017 року вперше в історії української хімічної промисловості в розпал підготовки до посівної зупинилися два підприємства з виробництва азоту – в Рівному і Черкасах. Логіка повзучого захоплення російськими "хіміками" українського ринку наштовхує на закономірне питання: українські підприємства зупинилися, або їх все-таки "поклали"? Причому – в інтересах конкретних російських компаній. У цьому контексті зовсім іншими фарбами починає грати історія з 346 млн кубометрами конфіскованого газу у компанії Ostchem Дмитра Фірташа. Дивним чином березневе рішення "Укртрансгазу" розпочати процедуру обмеження поставок природного газу для трьох великих хімічних підприємств країни співпало з лютневим припиненням дії антидемпінгових заходів щодо російських виробників.

Khimiya_3.jpg — 93.00 Kб

Іншими словами – однією рукою український уряд знімає бар'єри для росіян, а іншою – перекриває газ українським виробникам. Обидві події відбуваються практично одночасно. Як мінімум уряду і першому віце-прем'єру Кубіву варто було б пояснити такий збіг. А також той факт, що для російських хімічних гігантів на чолі з "Єврохімом" в результаті дій уряду були не просто відкриті шлюзи для масштабного прориву на український ринок напередодні сезону посівної, але і знерухомлені їх ключові українські конкуренти на підставі підвищення конкуренції та необхідності альтернативних постачальників. Проблема тільки в тому, що "альтернативними постачальниками" виявились вдобре знайомі російські олігархічні структури, а українські підприємства в кілька дій були просто паралізовані".

Повна версія статті "Альтернативний імпорт: хто може бути зацікавлений у знищенні українського хімпрому".

 
 
Яндекс.Метрика