Re:пост

joomla

Пам'ятник Тарасу Шевченко з'явився на подвір'ї НВК ім. В. Чорновола

В четвертій школі з’явився пам’ятник Тарасу Шевченку. Монумент незвичний для сприйняття, особливо для традиційного уявлення про великого поета.

Автором роботи є Антон Лубій, який проживає в місті Львові. На встановлення монументу скульптур приїхав особисто. Робота виконана з ямпільського каменю. Сам скульптур працює не лише з каменем, а й з усіма, чому можна надати об’єм, наприклад з деревом.

Скульптуру Тараса Шевченка Антон виготовив ще у 2010 році. Каже, що у процесі роботи відходив від форми каменю, саме він «підказав» якою буде майбутня скульптура:

- Я не хотів зробити традиційного Тараса, щоб він був нахмурений і в шапці. Ідея закладалася щоб він був світлий. Я його сам назвав «Дух волі». Дехто каже, що в ньому є якась казковість. Дехто бачить лісовика. Ну якщо є прив’язка до нашої рідної землі, то, напевно, це просто відчутно. Я ставив собі за мету, щоб передати його таким волелюбним і добрим. Думаю, що вдалося, - Антон Лубій.

Роботи Антона Лубія можна побачити у різних містах і селах України, та навіть в Індії. Це перший образ Тараса Шевченко, який він виготовив, раніше лише малював українського поета.

Над Шевченко скульптор працював 2,5 місяці. Серед ескізів, каже, що були самі різні, навіть такі, які зовсім відрізнялись від того, що зараз можна побачити.

Робота призначалася для міста Ямпіль, Вінницької області. Але замість цього простояла всі ці роки на скульптурному складі:

- Я його робив для іншого міста, але в мене там виявилися недруги, які зробили так, щоб він там не стояв. Він простояв 3 роки на скульптурній базі і коли ми познайомилися з директором школи, з паном Тарасом, то вирішили його ставити саме тут. І на мою думку, він тут дуже гарно вписався в природне середовище.

Антон Лубій вперше опинився в Южному. Радіє, що його робота буде тут знаходитися. Він встиг пройтися містом. Побачив на проспекті Леніна деякі скульптури с такого ж ямпільського каменю. Вважає, що краще вони б виглядали, якщо їх підняти на якійсь постаменти.

- Місто дуже сподобалося тим, що воно є таким чистеньким, відчувається плотність самої громади. Я був сьогодні на пляжі, гуляв, і дуже мені сподобався пляж, теж своєю чистотою і пейзажем, збоку там є така гора з глиною. Одна жінка підійшла і подарувала мені ракушку і якісь такі приємні  спогади залишаться про Южне. Я радий, що він (*пам’ятник) стоїть тут, і він стоїть, напевно, на тому місці, де він є востребуваним, це важливо, - Антон Лубій.

На фото: Антон Лубій, автор скульптури

Поки писалося інтерв’ю, навколо зібралися діти, які поділилися своїми враженнями про монумент.

Вартість пам’ятника Шевченку – 15 тисяч гривень. Придбали його за кошти громадської організації «Клуб творчої інтелігенції», допоміг зібрати повну суму Одеській припортовий завод. Із транспортуванням і встановленням монументу також допоміг ОПЗ.

Тарас Прокопечко розповідає, що про пам’ятник біля школи не думали, все вийшло спонтанно. З самого початку, мова йшла про пам’ятник у місті. На нього "Клуб творчої інтелігенції" і збирав кошти.

- Ми планували ставити пам’ятник в місті Южному і був створений рахунок в "Клубі творчої інтелігенції" для того, щоб люди могли допомагати з фінансуванням. Пам’ятник мав бути дорогий – 600 тися гривень. Була на початковому етапі підтримка Одеського припортового заводу і Морського торгівельного порту «Южний», але пізніше, через зміну політичної ситуації, було відмовлено. Потім без обговорення було заключено договір на придбання погруддя Шевченко в Одесі. І, оскільки кошти на рахунку Клубу творчої інтелігенції були саме на пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку, тому ми вирішили, що треба ці кошти направити на це. Було 9 100 гривень зібрано, ми доклали 900 гривень, і Одеський припортовий завод перерахував нам ще 5 000 гривень. Все вийшло спонтанно, але ми дуже раді, - Тарас Прокопечко.

Тарас Прокопечко розказав історію «знайомства» зі скульптурою.

- Ми з колегами відпочивали в Буші, у Вінницькій області, Ямпільський район. І керівник музею сказав, що хотів би нам показати пам’ятник Шевченко, який в Ямполі знаходиться і від якого відмовилася місцева влада. Тоді вартість пам’ятника була 70 тисяч, але сказали, що автор готовий був продавати його за 15, і мене це відразу зачепило. Я коли перший раз побачив його...ну непривично... будем так говорити. Але коли ми поспілкувалися, відійшли від пам’ятника, повернулися до нього, то ми побачили що він грає по-різному, з різної точки зору. Ми показали  його і нашим друзям у місті Южному і, чесно кажучи, ідея ця померла, ми готувалися до встановлення іншого пам’ятника.  Але потім, коли вирішили, що ті гроші треба потратити не на погруддя, а на пам’ятник, то вирішили, що будем встановлювати, і від громадської організації школі просто подаруємо його.

Згодом навколо скульптури планують висадити соняшники, калину, вербу та зробити навколо гідну площадку, щоб можна було підійти ближче.

- Цей пам’ятник дивовижний, тому що до нього  треба привикати. Я думаю, що через пару днів він стане всім нам близький і ми будемо зустрічатися коло нього, що він додасть якогось духу цій території і цим дітям, які будуть просто дивитися в його сторону, - Тарас Прокопечко

Рішення придбати цей пам’ятник прийшло після того, як місто відмовилося від дорогого монументу і було оголошено про встановлення в Южному лише погруддя.  Тарас Прокопечко пояснив, що гроші на рахунок «Клубу творчої інтелігенції» вносили люди саме на пам’ятник, а не на погруддя. До того ж, деяких з цих людей вже немає серед живих  (мається на увазі Костянтин Кашперук). Тому вирішили вчинити саме так і встановити скульптуру Тараса Шевченко у дворі НВК ім. В. Чорновола

- Мені здається, що придбання погруддя Шевченко в Южному, безвідповідальне. Тобто, коли ми починали роботу, нам заборонили встановлювати камінь на місці спорудження пам’ятника тільки із-за того, що не пройшло обговорення між громадськими організаціями. Хоча ми обговорили з 25 організаціями пам’ятник, який мав плануватися. А тут тихесенько собі купили, за 99 тисяч. Було 99 тисяч гривень, за них купили пам’ятник. Це погруддя може бути ідеальне, автор може бути ідеальний, але сам підхід до цього питання мені не подобається. Я думаю, що це не демократично, не чесно. Ми сиділи на комісії, і голова комісії не знав хто автор пам’ятника, який пам’ятник, скільки він коштує...  якась дивна ситуація. І ніхто не знає, хто його придбав, хто саме дав цей поштовх, щоб знайти цього скульптура і придбати цей пам’ятник. Ми вже думали щось писати... Але здається, що це все безрезультатно. Хай це залишається на совісті тих, хто це робив.

 
 
Яндекс.Метрика