Re:пост

joomla

Віктор Павлік розказав «Re:пост», що він фартовий...

Viktor.jpg — 36.38 Kб

Інтерв'ю із зіркою української естради – Віктором Павліком, «Re:пост» записав випадково, перебуваючи у літній відпустці. Свалявський район та його курортне містечко Сонячне Закарпаття, є постійним місцем гастрольного туру Віктора Павлика.

Там, після концерту, у приватній розмові Віктор щиро розповів, чому його немає на телеекрані, як співає на виборах, про Туреччину та що вона залишила у пам'яті артиста, окрім «Шикідим». Чи допомагає армії і чому не впливає на кар’єру свого старшого сина Олександра. Як ставиться до проросійської позиції своєї куми Ані Лорак і чому він співав пісню «Годинник» на пам'ятному концерті в Києві на честь Кузьми.

 «Я лишити естраду не можу, адже з народження співаю пісні», - Віктор Павлик.

Віктор Павлік – відомий український естрадний виконавець, гітарист, який на сцені вже майже 30-ть років. Влітку він постійно виступає із сольними проектами в курортних містечках України.
Як розповів сам Віктор, найулюбленіше місце для нього - це Карпати.
Крим він в свій концертний графік ніколи не включав. У артиста декілька колективів: на сході, в центрі та заході країни. Але влітку він виступає із творчими вечорами сам. Гітара – незмінна подруга виконавця і єдиний музичний інструмент, який поєднує глядача та музиканта Павліка разом під час літніх гастрольних турів. Такі концертні програми дарують незабутню атмосферу живого співу, якої в наш час дуже бракує.

Чому вас так мало на естраді?

- А це не до мене питання. Я чесно співаю людям, тому мене повинні чесно крутити. У мене багато нових пісень і всі вони доступні, ось наприклад: «Недописана книга». Вона є на всіх радіостанціях, але я ж не можу заставити людей її крутити. Це повинно бути безкоштовно! Мене повинні хотіти крутити. А не платити для того, щоб мене крутили. Платять ті, хто хочуть бути артистом, але Бог їм не дав бути артистами. Тому це питання не до них, а до тих, хто працює на телебаченні. Це до них треба піти – кинути шапку на підлогу і сказати: «А чому в вас Павлика мало?» О це буде доречне запитання. Тому скажіть, коли ви підете на телебачення та спитаєте у них?

У вас є якийсь колектив з яким ви виступаєте?

- Так, в мене є кілька колективів по Україні. У мене є на Західній Україні колектив, навіть два колективи є, в Києві є і на Східній Україні, щоб не возити із собою. Вчора був тут концерт – було сто чоловік, то що я маю заплатить музикантам? Тому в Закарпаття я їду сам, це називається «творчий вечір». Майже кожний місяць я їжджу сюди десь приблизно 5-7 років поспіль. Так, як в свій час в Крим колись приїжджали руські артисти: Меладзе, Кіркоров та інші.

«Я більше як євангеліст - співаю християнські пісні. Я взагалі молюся у своїх піснях. У мене є християнський альбом, під назвою  «Я тобою живу»

Чи існує дружба між артистами? Ось, наприклад, із Кузьмою ви були друзями?

- Ми зналися з Андрюхою 25 років. Ми не були такими друзями. Але коли зустрічалися, то постійно: «О! Привіт, Андрюха!» Близьких стосунків не було.

Як складався пам'ятний концерт Кузьми? Ви заспівали пісню «Годинник», ви самі її обрали, чи вам порадили?

- Кузьма подарував мені три пісні років десять тому. Він колись робив трибьют – концерт на якому артисти – друзі співають його пісні. І мені подарував пісню «Годинник» і другу - «Оля». Але на концерт на честь пам'яті мама Кузьми попросила заспівати пісню «Соло». Там такий ураганний текст:

« Ми з вами всі на цій землі, як клавіші на піаніно. Хтось – "Бемоль", а хтось – "Дієз". Хтось біла клавіша, а хтось брудна. Хтось буде завжди «за», а хтось обов'язково буде «проти». Часом так є, що хочеться зіграти Соло на одній струні. Знайди в собі сили…І хтось придумав ще до нас, що білих клавіш трохи більше, та чорні вище них стоять. Їх зачепити легше – і так живемо в сім октав. Маестро тисне на педалі. Хто пан між нами, хто пропав – справа довга, їдем далі». Я коли почув цю пісню – просто вона мене "порвала", це ураган! Я записав її у студії. Мама Кузьми просить мене співати цю пісню. Пісня "Годинник" написана дуже давно, коли він її заспівав, він не знав що буде війна, це так сталося... Вона дуже сильна, тому я її і обрав для концерту пам’яті Скрябіна.

Чи є у вас якісь політичні вподобання? Чи співаєте ви за гроші партій?

- Я аполітичний. Заплатить мені гроші і я співатиму для вас! Але мова йде про цивілізовані вибори. Я не агітую на виборах, я просто співаю на сцені – співаю для людей. Це ж мій заробіток. У мне троє дітей і вже двоє внуків. Я не маю "свічного заводіка" та бізнесу. Копійки я не маю за душею – ні де. Ось, наприклад, у 2005 році, коли був перший Майдан, я їздив як і Білик, і Кузьма – від Партії регіонів. На другий тур, коли пропанували вдвічі більше грошей – я відмовився, бо треба було говорити за кого голосувати, від цього я відмовився. Бо я живу по принципу – вгоджуй Господу! Але так склалося, що якщо вибори не Президента, а місцеві, за кого б я не їздив – він завжди вигравав. Я дуже фортовий!

Тоді чому ви у 2014 році не виступали на антімайдані?

- Тому, що це була вже конкретна коса на камінь. Це вже була війна. Мені пропанували дуже великі гроші, але я відмовився.

Ви були з концертами в АТО?

- Так, я був у прифронтової частині АТО, але минулого року: у Скадовську, у Миколаєві, Херсонській області. Але я стороннік того, щоб виступати у шпиталях для наших хлопців. І мені так легше. Я їду на концерт в якісь місто, узнаю чи є там шпиталь, іду туди, спілкуюся з людьми. Мені треба співати для людей – так Господь положив.

Як ви ставитеся до позиції Ані Лорак?

- Ані Лорак взагалі моя кума. Але ми із нею рідко спілкуємося, останній раз я її бачив три роки тому. Навіть із Днем народження не вітаємося. Я думаю, що це слава, вона хоче бути відомою, хоче піти до Європи. Вона таку вибрала позицію – я її не обсуждаю. Потім там… колись Петро (*апостол Петро - від редакції) буде питати, хто що зробив.

Кого ви виділяєте серед наших музикантів українських?

- Дуже люблю Івана Леньо, «Козак систем», «Тарута», «Неділя», особливо, коли в дуєте із
Орестом Крисею, «Зелений очерет чи зелене» - схожий на «Dip forest», Христина Соловій.

Туреччина – це окрема сторінка в житті? Що вона дала вам?

- Це був 95 – 96 рік. Я мав такий хороший тур, він починався з Чишме – це джерело по турецьке. Через все побережжя ми виступали. В ті роки ще не було російських та українських туристів – там були європейці. І на мене дивилися як на чудо, бо я співав турецькою, англійською, російською, українською мовами. На мене казали: Віктор- рус, вони тоді ще не знали про Україну, не розуміли, що у нас існує своя мова. Мене взагалі дуже вразила Кападокія, це всередині Туреччини. Там у них такі кам'яні дивовижні гриби – дуже цікаві. Хто їх туди поставив? І вже тисячі років там стоять. А ще там є ціле місто під землею в скелі - просто диво. Там є християнська церква прямо в скелі під землею одна з перших! А ще мене здивувало місто Ефес, та місце в горах, де прожила останні свої роки матір Божа – Діва Марія. Також Туреччина дуже вплинула на мої пісні.

С ким би ви ніколи б в житті не співали?

- З тими, хто не вміє цього робить, і співав би зі всіма, хто це робить вміє.

Чи співаєте ви під фонограму?

- Тільки у кліпах.

Як ви ставитеся до кар'єри вашого сина Олександра, який теж співає?

- Мій син Саша ніколи не просив мене: «допоможи, папа». Мені краще в себе вкласти гроші, ніж допомагати комусь. Він дуже багато використовує моїх пісень на своїх концертах. Потім він ображається і каже, що не буде співати, бо його називають – Віктор Павлик. Наприклад, в Іллічівську він співав з 15 пісень 9 моїх. Я не заздрю йому, просто хочу щоб він розвивався.

Чи допомагаєте ви армії і взагалі займаєтесь благодійністю?

- У мене є шостий батальйон, це 500 чоловік, «Збруч» називається. Вони всі з Тернопільщини. Я вислав туди дві гітари, колеса до «Камазів», інструменти. Є у них "парень" такий, з яким я постійно зв'язуюсь і допомагаю.

"Життя, як велосипед – доки він їде – ти живеш, а коли зупинишся – він впаде, тому я не зупиняюсь", - відзначив артист.

Наша розмова із Віктором Павліком тривала близько години у невеличкій кав'ярні, де постійно повно людей. Але артист відверто та весело відповідав на всі запитання і не звертав уваги на колективний шок відвідувачів кафе. Віктор похизувався журналістам своїм аудіо записом часів дитинства. В iPhone Паваліка є його власне дитяче фото та пісня, яка встановлена ринг тоном на дзвінки рідних людей.

 
 
Яндекс.Метрика