Re:пост

joomla

Перша збірка ліричних віршів Оксани Лукаш презентована.

IMG_4546.JPG — 46.03 KбПрезентація першої друкованої збірки «Весняне небо у кульбабах хмар» Оксани Лукаш відбулася у Южному 21 вересня. Атріум готелю «Еллада» ОПЗ зібрав прихильників поетеси, її друзів та колег на творчій вечір. Збірка за десять років життя, яке пройшло крізь серце і душу автора, видана у 300 екземплярах. Придбати книгу можна у НВК ім. Чорновола.

Біля 100 віршів відкривають думки та ставлення до життя поетеси та викладача літератури НВК ім. Чорновола Оксани Лукаш.

Святковою виставою став вечір презентації збірки Оксани Лукаш. Учениці НВК ім. Чорновола прочитали ліричні композиції автора у невеличкій виставі. Як відмітила сама Оксана, почути свої власні вірші у виконанні інших, стало для неї відкриттям.

Над збіркою працювали: організатор проекту директор школи – Тарас Прокопечко, редактор – поетеса Наталя Чамлай, ілюстратор – художник - Лариса Дем’янишина, оформлення збірки – Катерина Дем’янишина, організатором святкового вечора стала – завуч НВК ім.Чорновола Олеся Чайківська, у концертній частині вечора виступали вихованці колективу бального танцю "Мрія" ПК "Дружба", під керівництвом Сніжанни Слєсаренко.

Книга складається з двох частин: перша – «Заручниця весни» з текстами про родину та пейзажна лірика. Інтимна лірика в другій частині, яка називається – «Попіл на воді» (про кохання за всі роки, - від автора). У збірку увійшли вірші за десять років життя пані Оксани.

Теплими словами та найулюбленішими творами збірки вітали поетесу близькі по духу Оксані люди. Як відмітила сама пані Лукаш, в житті так сталося, що серед її оточення немає поганих людей, кого не візьми – всі світлі та порядні.
Але писати вірші, коли на серці світло та весело вона не може. Серце має боліти, щоб вийшла поезія, заримувати можна що завгодно, але це буде безталанно, каже авторка.

               

У своєму інтерв’ю «Re:пост» пані Оксана сказала, що іноді вона просить свого чоловіка посваритися із нею, щоб мати особливий внутрішній стан для написання віршів, але не знаходить відгуку. Отже, якщо немає справжнього душевного болю, то поетеса місяцями не сідає за поезію.

Перші кроки у спілкуванні з аудиторією і впевненість у написанні віршів прийшли до Оксани, коли вона відвідувала літературну студію «Аджалик» у Южному. Потім відкривати себе перед читачем та слухати поради досвідчених у справі людей стало для пані Оксани природньою справою.

Окремою темою у збірці є вірш присвячений українському воїну:
- Я ніколи не була в АТО, ніхто з близьких там не був. Але я слідкувала за всіма подіями у країні - це ж природньо. І я собі сказала – чи маю я право на це. Інтернет почав рясніти віршами, римованими текстами, слоганами. Я бачила серед того багато не дуже якісної літератури. І себе спитала: « А я маю право про це писати?» Але воно само народилося, коли писала – я просто плакала. Потім сіла і вирішила повернутися до нього вранці. Першій я прочитала своїй подрузі і вона сказала, що їй сподобалося, бо там немає пафосу…І я подумала, що коли так болить, то ж не до пафосу…Мій тато мене потім попросив, щоб я йому його надрукувала і він зараз читає своїм хлопцям на роботі і вони задоволені.

Улюблена пора року у пані Оксани -  це осінь. Саме тоді, вважає її чоловік, вона стає надзвичайно чудною, дивною…

Не бути штучною, чути поезію серцем – постійна робота Оксани Лукаш, як автора. Також пані Оксана, як вчитель літератури, вчить дітей відкривати для себе новий чудовий світ літератури. Але, як вона каже, молодь дуже спокійно ставиться до всього, що захоплює її.

Ліна Костенко, Симоненко, Іван Драч, Стус, з сучасних Вінграновський Микола, Сергій Жадан, як каже Оксана, він хірург в поезії, надихають її на нові форми та теми.
«Жадан - він ніби поетичний хірург – все покреслив, але дуже особливий автор, я його приносила читати у клас, коли діти вивчали постмодернізм - дітям сподобалося»

              

Романтична, захоплива поезією Кафкі, Оксана Лукаш, родина якої походить з села Сичавка, була не такою, як всі у молодшому віці, згадує вона. Сприймати світ стандартно вона не вміє. Але з роками пані Оксана зрозуміла, що якщо люди можуть відкривати різні Світи, один для одного, то це і є головне у житті. ЇЇ чоловік за професією бухгалтер, він не дуже любить поезію, розказує Оксана, але це не заважає їм у спілкуванні.

 Cин Оксани Лукаш, Руслан, теж романтик, як і матуся, розказує поетеса. Його захоплює красота навколишнього світу та стосунки між людьми. Для своєї мами він виступав у концертній частині вечора, танцював бальний танець.

Урочиста частина відкриття поетичної збірки завершилася у дружній атмосфері. Однією з ідей автора проекту – Тараса Прокопечка була благодійність. 20 добрих справ, які запланувало керівництво НВК ім. В. Чорновола до 20-річчя школи, вже майже зроблені. Сімнадцятою справою стане продаж збірки пані Лукаш, гроші з якої підуть на друк поетичних творів іншого автора.

 
 
Яндекс.Метрика