Re:пост

joomla

Южненська військова вірить в щасливе майбутнє України та очікує змін у Южному (фото, відео)

Golovna_Olenka_Kravchenko.jpg — 35.73 KбВчитель, волонтер, а тепер військова 28 бригади, Лена Кравченко, 5 місяців перебуває на військовій службі. Як розказує Оленка, завдяки службі вона по-новому почала довіряти людям, дуже сумує за спілкуванням з близькими та мріє про мир для всіє України.

Про військову службу Оленка розповіла «Re:пост» у інтерв'ю, під час своєї відпустки, яка припала на 9 травня. Після урочистих заходів у Южному, ми зустрілися і згадали про часи від волонтерства до служби в армії.

                 

Нагадуємо, що Лена Кравченко з 2013 року була активісткою южненського Майдану, у 2014 році вона у складі організації армії «Help» почала активну волонтерську діяльність. Допомога армії стала її покликанням. Разом з активістами організації – Мариною Гелевою та Оленою Мякотіною, вони побували на військових полігонах, передовій, щомісяця відправляли допомогу кільком бригадам, збирали в армію южненських мужчин та допомагали всім, хто звертався до волонтерів. За два роки дівчаткам вдалося зібрати більше 200 тисяч гривень, організувати доставку та виробництво буржуйок в армію, розробити свої власні рецепти імуностимулюючих смішив, допомогти хлопцям під час реабілітації у шпиталях, підтримати українських воїнів акціями у яких брали участь діти.

12304101_151598301866028_7223183180422846197_o.jpg — 268.73 Kб

Таким чином потреби армії, її ритм життя, необхідність дбати про тих, хто віддає себе заради всієї країни, стали для Оленки рідними поняттями. Так у 2015 році вона звільнилася з посади вчителя, задля того, аби віддавати себе волонтерству. А у кінці року підписала контракт та потрапила на службу у рідну 28 бригаду, якій южненські волонтери допомагали з 2014 року.

12348111_141876596179416_823723474991219076_n.jpg — 124.02 Kб

- Про військову службу я задумувалася задовго до початку війни. Волонтерство підштовхувало, але не вистачало в мені чи то рішучості, чи то страх був в мене. Так прийшов момент, коли я вирішила спробувати. Знайшлись люди, які підтримали мене - це офіцери бригади, батьки мої та друзі. 7 грудня 2015 року я приїхала в Луганську область, там на місці вже підписала контракт на службу у 28 бригаді. Це безстроковий контракт – до кінця особливого періоду.

На якій посаді ти там працюєш і чи проходила ти підготовку?

- Я на посаді кухаря дивізіону - годую військових. Я пішла без «учебки» я пішла одразу, ті, хто після мене вже йшов, вони вже проходили навчання. Нас двоє дівчат, для нас створені мови для перебування, душ - водні процедури, умови більш-менш створені для життя.

Як ви почувалися взимку, коли було холодно?

- Нас спасали буржуйки, є буржуйки, які вже були у бригаді, є ті, що нам привозили волонтери. В нашій кімнаті стоїть волонтерська буржуйка. Вона потужно обігріває кімнату, не без того, щоб було прохолодно. Там зима мені легше перенеслась. Був мороз більше 26 – відчутно, але нічого, все обійшлося без ускладнень. Волонтери дуже допомагали – з Чернівців, з Одеси, Комінтернового – гарно працюють. Я тепер вже по-іншому можу подивитися на волонтерську роботу.

12185448_722147277886047_5462011104781368641_o.jpg — 184.11 Kб

Як помінялась ситуація із забезпеченням армії, по зрівнянню із тим, що було у перші місяці війни?

- Якщо проводити паралель, то суттєво помінялась. Хлопці вдіти більш-менш, нагодовані. Продукти постачають, різноманіття продуктів – його немає. Коли-ніколи яйця, сир маємо, крупи, в принципи жити можна і готувати – можна. На сніданок – каша, на обід – рідке, вечеря – теж придумуємо. Ми не кожен день працюємо. Там є ще хлопці, які виходять в наряди, ми позмінно працюємо. Кожен день було б складно. Хлопці все розуміють – допомагають, ми не піднімаємо нічого важкого. Ми - дівчата, перевіряємо яка закладка продуктів, начистити, покришити, але всю важку роботу – виконують хлопці.

Чи замовляють хлопці вам щось особливе?

- Вони не вибагливі і не замовляють, щось особливе. Але вони радіють, коли ти намагаєшся зробити щось цікаве. Я пригадую у нас була Масляна, и ми з колегою пекли млинці на весь дивізіон. Я мабуть після цього не дуже в своєму житті нескоро захочу млінців. Але мені здається, що їм більше потрібна увага – щоб прислухались до них, послухали їх.

883978_1254392804588800_6213484965480876700_o.jpg — 470.94 Kб

Як проводять вільний час хлопці, коли вони відпочивають?

- Хлопці дозвілля своє продумали дуже гарно. По-перше, це вони зробили собі спорт-городок, там є гантелі, тренажери придумали собі, знаряддя, є футбольне поле, грають у волейбол, настільний теніс там вже можна чемпіонати влаштовувати. Хлопці намагаються у вільний час і підремонтувати техніку, вони дарма не витрачають час. Якщо брати той населений пункт де ми стоїмо, то наші військові облагородили його. Вони разом з капеланами побудували каплицю, тому що в цьому у населеному пункті не було церкви. Також зі школами на свята наші хлопці співпрацюють. Я приїхала коли, якраз було свято Святого Миколая. Хлопці без разговору самі зібралися – одні купили цукерки, другі купили фрукти, треті іграшки – зібрали подарунки та привітали дітей у школі. Стільки радощів було у дітей. Коли вони побачили цукерки, згущенку – була радість. Ось буквально перед 9-м травням хлопці відновили пам’ятник невідомому солдату. Були урочистості із школярами - вони принесли потім квіти до пам’ятника. Також наші хлопці допомагали селянам прокладати труби, щоб у селян була вода.

12493391_737475749716162_2337017008681456918_o.jpg — 157.72 Kб

Що змінилось в тобі за 5 місяців служби в армії?

- Коли я подумала, що вже 5 місяців пройшло, для мене це було шоком. Протягом цього часу ти пізнаєш людей. Ти знаєш, що один каже так, інший робить так. Сприйняття людей змінюється і паралель проводиш з цією точкою, де я зараз, це суттєво все відрізняється. Навіть вчишся довіряти людям.

У 28-й бригаді є южненці, ти з ними спілкуєшся?

- Ми не разом, там в дивізіоні де я служу, немає їх. Але коли бачимось десь, то впізнаємо, радіємо. Зараз дзвонять деякі – говорять, що хочуть вертатися в армію. Це можливо і приємно, тому, що люди побули тривалий час дома, достатній для адаптації, і зараз знов хочуть назад. Але серед южненців таких нема.

12829040_206510286374829_3170198438915791749_o.jpg — 245.76 Kб

Чи сумуєш ти за домом – рідними, колегами, друзями?

- Буває, але дійсно ти скучаєш не за домом, а за людьми. Побачити маму, сестру племінника, рідних, дівчат, які за мене шалено переживають. Дівчата дуже підтримували мою родину. Я так відчувала їх підтримку там, що ніби вони завжди були поруч зі мною.

 

Що ти пригадуєш світлого, веселого з того, що відбувається на службі?

- Новий рік мені дуже запам’ятався - це дуже крута річ була. Хлопцям запропонували підготуватись до Нового року. Попросили мене прийняти участь в організації. Хлопці спочатку не хотіли вчити віршики, готуватись, але ближче до Нового року, бачу, що процес пішов. Одні вже віршики вчать, інші – під гітару щось готують, я думаю ну нічого собі! Сцену ми зробили з «Уралу» - опустили борта, прикрасили, ялинку поставили – було дуже класно. І коли вже пішов сам час концерту, хлопці настільки віддалися цьому, що настрій зашкалював просто. Можна зробити свято без застолій, без спиртного, без шалених ідей, все можна зробити в секунду. Там був один такий хлопець – маленький, тихенький. Він підійшов і сказав, що хоче виконати пісню Джексона. Він вийшов на сцену і почав танцювати – це було настільки класно, що тепер його звуть саме Джексон. У нас кожен день яскравий і дуже цікавий.

12743739_466000626924756_7889898923235610328_n.jpg — 90.86 Kб

 Чи підтримують тебе твої учні?

- Так, я отримала листи від учнів, від мешканців Южного, племінник мені писав. Коли ти отримаєш посилку, то розумієш, що відчувають хлопці, коли вони від нас отримували посилки. В Одесі є дівчина, яка влаштовує флешмоби до свят - до 14 лютого, до жіночого свята, і найбільше мені запам’ятався лист від дівчинки Марійки, яка написала мені. Їй всього 4 рочки, вона і писати не може, майже, але тепер я дістаю її малюнок і фотокартку і мені дуже радісно. Я обов'язково наступного разу, коли приїду, відвідаю цей дошкільний заклад в Одесі і познайомлюся із нею.

Як тебе підтримують твої колеги з НВК ім. Чорновіла?

- Педагогічний колектив, дитячий колектив - дуже підтримують. Від них фінансова допомога була не тільки мені, а і хлопцям, які служать зі мною на ті речі, які потрібні. Наприклад, інструменти для того, щоб прокласти світло, побут організувати. Дуже ринок нам допомагає і м'ясний, і магазин "Електробуд".

Що ти можеш сказати про місто своє, про Южний, чи змінився він?

- Мені важко сказати чи змінилося наше місто. Я приїхала додому і не бучу суттєвих змін, на жаль. Те, що стосується керівного складу, то мені не тільки говорити, а й і думати не хочеться про це. Це перефарбована система і це багато хто бачив сьогодні на параді і розуміє. Якщо буде так продовжуватися – ми застигнемо в цьому розвитку. Все таки треба, щоб в українському місті була українська влада. А бачимо, що поки що все навпаки і все, що намагається відродитися – воно якось придушується. Це печально, мені дуже прикро. Мені хочеться, щоб до більшості людей дійшло, що не можна звикнути до війни. Як можна звикнути до війни? Сьогодні, коли під час свята ми підійшли до ветеранів, до мене звернулася бабусечка і спитала – ви служите в АТО? Я їй говорю – так, і вона починає просто плакати. Вона каже – ми вистояли і ви зможете!

12888556_1288857751128115_6442379456171247862_o.jpg — 89.81 Kб

Про що ти мрієш, коли засинаєш, ти ж мрієш про щось…

- Ясне діло, що зараз ти мрієш про те, щоб нарешті був мир. Щоб кожен військовий да єдиного повернувся до своєї сім'ї. Ті сім'ї, які зруйнувалися, можливо вони з’єднаються, тому що, якось, так має бути – в сім'ї легше жити – в двох, в трьох. Закриваєш очі і бачиш дійсно щасливу країну. Мріється вже і про свою сім'ю так само в цій країні – в гарній, розвинутій, своя сім’я, гарне подружнє життя. Хочеться собі щастя, близьким та нашій країні!

11174844_382569835267836_3624203220967762032_n.jpg — 74.04 Kб

 
 
Яндекс.Метрика