Re:пост

joomla

"LIVE - об'єктив" або що може побачити фотограф на грі "Хіміка"

Що може побачити фотограф у своєму об’єктиві, коли приходить на баскетбольний матч?

Скажу відверто – тільки гарні кадри, які або встигнеш піймати, або ні. Відстежити хід гри одним оком через оту оптичну лінзу практично неможливо. Для відвідувача, який не знає досконало баскетбольні правила, найбільшим задоволенням є просто вболівати за своїх. Як це роблять люди, які кожного матчу щиро та завзято залишають свої емоції  прямо тут, у глядацькій залі «Олімпу». Тепер найбільшим захопленням є спіймати саме такі емоції у цифрову пастку  свого об’єктиву.

 

 

І найдивовижніше, що саме ці люди, які віддано переживають за свою команду, і роблять цю гру такою неймовірною. Саме для цих людей викладаються спортсмени, будуються спортивні арени та робляться шоу. Вони, глядачі, насправді є головними героями гри.

Отже, якщо спостерігаєш за глядачами, то хід гри виглядає приблизно так.
«Хімік»  грає з червоно-чорними, у рахунку веде. Добре. А наші южненські  вболівальники привели із собою своїх діточок. І ці маля, наче щось  розуміють, із таким захопленням дивляться гру.


Оу! наші почали програвати. Команда суперників зветься «Кривбасбаскет», точно!  Команда з Донбасу. І хтось підказує дітям кричати: «Суддя ананас!». Вони так і роблять. Але ж питають чому це суддя "ананас"? Тато відповів, що багато їсть ананасів. Дітям подобається, тому вони продовжують радісно викрикувать нову кричалку. Хитрі дорослі.

А «Хімік» вже веде в рахунку! Вболівальники радіють, кричать, підстрибують і шаленіють. А от маленьким глядачам  стало вже не так цікаво. «Ананасів» вже немає, тож кожен зайнявся своєю справою.


Колись і Іринка була такою малою. Тоді її батько брав із собою на баскетбол. Нудьгувала, не знаходила собі місця, а тепер разом із хлопцями вправно вистукує в барабани і не пропускає жодної гри.
«Папа мене брав із собою коли мені було 8 років. Тоді ще не було «Олімпу». Ми ходили у старий зал і він садив мене собі на коліна, і так кожного матчу. Тоді мені було трохи нудно висидіти, але потім вже сама просилася на ігри»,- розказала Rе:пост Ірина


«Хімік» нарешті виграв: 92-63.  І хоча трибуни кричали: «Давайте сто!», рахунок зупинився на 92-х. Це було неперевершено! Вдалося подивитися останні три хвилини гри. Вболівальники подякували команді піднятими догори  фанівскими шарфами, а гравці «Хіміка» поаплодували своїм відданим шанувальникам.

Цей ритуал є незмінним – останні аплодисменти для глядачів. А команду суперників за програш, мабуть, покарали і залишили на розтяжку під тим самим кільцем, у яке вони пропустили останні м’ячі.

 
 
Яндекс.Метрика